http://dlse.multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 15 9ccf2b03b01351ffe968b738fbf0ca4e 50

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Розділ 1. Нова парадигма освіти у глобальному світі
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

1.1 Глобальні виклики і пріоритети освіти ХХІ століття

Виклики сучасного світу потребують нової освітньої парадигми, орієнтованої на майбутнє

 

Гордон Драйден, Джаннетт Вос

Виклики сучасності

Три глобальні цілі для освіти

Чотиривимірна модель освіти

Ключові психосоціальні навички для освіти XXI століття

 

Виклики сучасності

 

Ми живемо в часи глобальної революції, яка змінює наш спосіб життя, спілкування, мислення, бачення майбутнього і розуміння добробуту. 

Напрями, що формують майбутнє (1):

  • Епоха швидкісної комунікації, об’єднання світової економіки, посилення конкуренції.
  • Старіння людства, зростання чисельності низькокваліфікованого прошарку.
  • Зміна форм праці, поєднання великого і малого, спільне підприємництво.
  • Відкриття дивовижного потенціалу мозку.
  • Зростання сфери послуг, особливо освітніх.
  • Новий бум самоосвіти, тріумф особистості.

 

Для того щоб адаптуватися і бути успішним, нам конче необхідна революція в навчанні, яка поєднувала б чудові результати дослідження мозку з можливостями негайного доступу до глобальної мережі інформації та знань. Традиційні методи навчання і застаріла модель школи вже не відповідають вимогам сучасності.

 

Три глобальні цілі для освіти

 

Організація Об’єднаних Націй визначила три глобальні цілі, в досягнення яких освіта має зробити вагомий внесок.

  • Доступ кожної людини до освіти протягом усього життя для безперервного навчання компетентностей, що відповідність вимогам глобалізованого суспільства знань.
  • Забезпечення сталого економічного розвитку через покращення зайнятості та підприємництва.
  • Посилення соціальної інтеграції та згуртованості через активне залучення до громадської діяльності.

 

Зазначені глобальні цілі визначають ключові напрями навчання і компетентності, на яких необхідно зосередити зусилля, щоб відповідати вимогам мінливого світу.

 

Чотиривимірна модель освіти

 

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) спільно з Дитячим фондом Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) та у співпраці з багатьма іншими міжнародними і національними організаціями запропонували концептуальну модель для розробки освітніх програм. Модель має чотири виміри навчання:

  • учитися знати (пізнавати, вчитися);
  • учитися застосовувати знання (діяти);
  • учитися бути (жити у злагоді з собою);
  • учитися жити разом (жити у мирі та злагоді з іншими).

 

  1. «Учитися знати», або когнітивний вимір. Передбачає розвиток таких здібностей, як концентрація, вирішення проблем, критичне мислення, цікавість, творчість для того, щоб краще зрозуміти світ та інших людей.

Когнітивний вимір навчання також сприяє набуттю базових навичок: вмінню читати, писати, рахувати, цифровій грамотності (знання інформаційно-комунікаційних ідей і технологій). Отже, пізнавальний вимір навчання потрібен для того, щоб розвивати нові навички та набувати нових знань, зокрема уміння вчитися протягом життя.

 

  1. «Учитися діяти», або інструментальний вимір. Передбачає необхідність підтримання дітей і молоді у застосуванні на практиці того, чого навчилися, а також у пристосуванні до ринку праці.

Інструментальний вимір забезпечує навчання того, як застосовувати набуті теоретичні знання на практиці в повсякденних контекстах. Навчання має відповідати щораз вищим вимогам ринку праці, новим технологіям та потребам молоді у час, коли вона здійснює перехід від освіти до роботи.

 

  1. «Учитися бути», або індивідуальний вимір. Розглядає навчання як самореалізацію, підвищення особистісного потенціалу, самоповаги та ефективності. Включає когнітивні, внутрішньоособистісні і міжособистісні психосоціальні навички.

Особисте зростання стосується як індивідуальних, так і соціальних чинників. Навички, набуті в рамках цього виміру, також важливі для життєвої стійкості, самозахисту та запобігання насильству.

 

  1. «Учитися жити разом», або соціальний вимір. Це етичний вимір, який є підґрунтям для громадянської освіти, заснованої на цінностях демократії, справедливості, повазі до відмінностей, прав людини і соціальних норм.

Соціальний вимір передбачає формування у дітей та молоді бажання і вміння жити у мирі та злагоді. Він є етичною основою трьох інших вимірів (когнітивного, інструментального та індивідуального).

Зазначені чотири виміри навчання не треба розглядати як окремі та взаємовиключні. Вони взаємопов’язані, зміцнюють один одного, поєднуючись у цілісній особистості учня/учениці. Таким чином, чотиривимірна модель пропонує рамки для визначення ключових психосоціальних компетентностей (життєвих навичок для освіти XXI століття).

 

Ключові психосоціальні навички для освіти XXI століття

 

ЮНІСЕФ визначає життєві навички як психосоціальні компетентності: когнітивні, емоційні та соціальні для навчання, працевлаштування, підвищення особистого потенціалу й активного громадянства. Ці навички є універсальними здатностями особи, тобто «метанавичками», які необхідні кожній людині для застосування в усіх сферах її життя, незалежно від професійної спеціалізації.

За допомогою чотиривимірної моделі ЮНІСЕФ визначено 12 основних життєвих навичок (2). Це творчість, критичне мислення, вирішення проблем, співпраця, переговори, прийняття рішень, саморегуляція, стійкість, комунікація, повага до різноманітності, співпереживання, участь (табл. 1).

Таблиця 1

Виміри навчання

Домінантні життєві навички

Когнітивний вимір

(«Учитися знати»)

Навички для навчання:

  • творчість
  • критичне мислення
  • вирішення проблем

Інструментальний вимір

(«Учитися діяти»)

Навички для працевлаштування:

  • співпраця
  • переговори
  • прийняття рішень

Індивідуальний вимір

(«Учитися бути»)

Навички для підвищення особистого потенціалу:

  • саморегуляція
  • стійкість
  • комунікація

Соціальний вимір

(«Учитися жити разом»)

Навички для активного громадянства:

  • повага до різноманітності
  • емпатія
  • участь

 

Короткий опис кожної із 12 навичок наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Психосоціальна компетентність Визначення і роль

Когнітивний вимір

Творчість

Творчість (креативність) — це здатність створювати, висловлювати чи застосовувати винахідливі ідеї, методи і технології, часто в умовах співпраці з іншими.

У поєднанні з навичками критичного мислення та вирішення проблем креативність є основним компонентом цілеспрямованого мислення, тобто нехаотичного, упорядкованого та організованого.

Творчість — це також засіб створення знань, що може підтримувати та посилювати самонавчання і навчання протягом усього життя.

Творчості можна навчити так само, як і вмінню читати, писати, рахувати.

Стимулювання творчості шляхом застосування нових методів навчання та створення безпечного і підтримувального навчального середовища сприяє загальному поліпшенню результатів роботи шкіл і підготовці учнів до інноваційності в житті та на ринку праці.

Пов’язані здатності: інноваційне мислення, нестандартне мислення, формулювання ідей, аналіз та синтез, співпраця та командна робота, сприйняття ризику, наполегливість.

Когнітивний вимір

Критичне мислення

Критичне мислення — це здатність відрізняти достовірні факти від недостовірних та оцінювати доцільність тих чи тих варіантів дій.

Критично мислячі люди оцінюють ситуації та припущення, ставлять запитання і розвивають різні способи мислення. Це допомагає їм, перш ніж робити висновки, збирати, аналізувати, синтезувати, представляти факти, а також оцінювати можливі наслідки дій.

Критичне мислення передбачає вміння розпізнавати припущення, відокремлювати факти від думок, бути допитливим щодо істинності доказів, ставити запитання, шукати джерела для перевірки достовірності інформації, уміти слухати і спостерігати, уявляти і розуміти кілька можливих варіантів розвитку подій тощо.

Навички критичного мислення надзвичайно важливі для благополуччя кожної людини, оскільки допомагають визначати та оцінювати чинники, що впливають на настрій і поведінку (як-от цінності, соціальні норми, тиск однолітків, реклама і повідомлення засобів масової інформації тощо).

Це допомагає захищати себе від насильства, негативних впливів та радикалізації.

Критичне мислення потрібне людині протягом усього життя. За бажання цього можна навчитися у будь якому віці.

Пов’язані здатності: думати про те, як думаєш, ставити запитання, інтерпретувати і синтезувати інформацію.

Когнітивний вимір

Вирішення проблем

Вирішення проблем — це здатність продумати кроки, які ведуть до бажаної мети, виявляючи та розуміючи проблему та розробляючи варіанти її вирішення.

Всесвітнє опитування школярів PISA визначила та об’єднала когнітивні процеси вирішення проблем у чотири сфери.

  1. Вивчення та розуміння: вивчення проблемної ситуації шляхом її спостереження, взаємодії з нею, пошуку інформації та аналізу обмежень або перешкод, а також демонстрація розуміння наданої та виявленої інформації під час взаємодії з проблемною ситуацією.
  2. Представлення та формулювання: використання таблиць, графіків, символів або слів для представлення аспектів проблемної ситуації, а також формулювання гіпотез про відповідні чинники проблеми для побудови узгодженого представлення проблемної ситуації.
  3. Планування та виконання: розроблення плану чи стратегії для вирішення проблеми та її виконання. Це може привести до уточнення загальної мети, встановлення підцілей тощо.
  4. Моніторинг та відображення: моніторинг прогресу, реагування на зворотній зв’язок та відображення рішення, наданої інформації щодо проблеми чи прийнятої стратегії.

Пов’язані здатності: критичне мислення, прийняття рішень, творчість, цікавість, уважність, аналітичне мислення.

Інструментальний вимір

Співпраця

Співпраця — дія або процес спільної роботи, спрямований на досягнення спільної мети або взаємної вигоди для всіх учасників співпраці.

Співпраця включає навички командної роботи, повагу до думок і внесків інших людей, сприйняття зауважень і пропозицій, конструктивне вирішення конфліктів, ефективне лідерство, прагнення досягати консенсусу в процесі прийняття рішень, а також вміння підтримувати та координувати партнерські відносини.

Учні, які навчаються працювати спільно, отримують більше задоволення від навчання і мають кращі результати. Вони також демонструють соціально бажані форми поведінки, а їхня самооцінка і почуття впевненості зростають.

Пов’язані навички: самоконтроль, кооперативне навчання, активне слухання.

Інструментальний вимір

Переговори

Переговори — це процес спілкування між щонайменше двома сторонами, спрямований на досягнення домовленостей, що базуються на сприйнятті відмінних інтересів сторін.

Люди вчаться навичок ведення переговорів з раннього дитинства. Переговори становлять значну частину дитячої гри і мають чітке призначення: узгодити, як можна бути разом у грі, та узгодити зміст самої гри.

Для того щоб процес переговорів був успішним, необхідно домовитись про прийнятний варіант для всіх залучених сторін. Іншими словами, продуктивний процес переговорів зосереджується на розробленні взаємовигідних угод, заснованих на врахуванні інтересів, потреб, бажань, побоювань та страхів усіх залучених сторін.

Пов’язані здатності: активне слухання, асертивність, уміння ставити запитання для з’ясування точок зору, рефлексія.

Інструментальний вимір

Прийняття рішень

Прийняття рішень — це здатність обрати одне рішення принаймні із двох варіантів, враховуючи сукупність чинників впливу та обмежень.

Кілька чинників впливають на прийняття рішень: інформація, часові обмеження, чіткість цілей, попередній досвід, упередження, вік, особиста значущість тощо.

Процес прийняття рішень часто розглядається як поетапний процес. Наприклад, одна із відомих моделей прийняття рішень складається з п’яти етапів:

  • визначення цілей;
  • збір інформації для обґрунтованого прийняття рішень;
  • розробка варіантів рішень;
  • оцінка і прийняття рішень;
  • впровадження.

Пов’язані здатності: планування дій, постановка цілей, навички лідерства, оцінка ризиків і небезпеки.

Індивідуальний вимір

Саморегуляція

Саморегуляція — це здатність регулювати та контролювати свою поведінку, емоції, почуття та імпульси.

Передбачає самоконтроль, самоефективність, самосвідомість, а також позитивне ставлення до себе, надійність та самопрезентацію.

Самоконтроль стосується шести взаємопов’язаних елементів, які можуть спричинити негативну поведінку: імпульсивність; відсутність наполегливості; невиправданий ризик; недооцінювання інтелектуальних можливостей; самоцентричність, нестійкість характеру.

Саморегуляція передбачає віру у свої можливості та здатність до навчання, досягнення цілей та успіху.

Люди із сильним відчуттям самоефективності сприймають важкі завдання як виклики для самовдосконалення, а не як загрози, яких слід уникати. Такі люди ставлять перед собою високі цілі та рішуче налаштовані їх досягти.

Пов’язані здатності: самоконтроль, самостійність, наполегливість, сміливість, стійкість, управління часом, організаційні здібності, надійність, постановка цілей, планування життя, автономія, самодопомога, саморефлексія, самооцінка.

Індивідуальний вимір

Стійкість

Стійкість (еластичність, пружність) — це адаптивна здатність людини успішно долати несприятливі життєві обставини.

Формуванню стійкості сприяють хороші когнітивні уміння, навички вирішення проблем, здатність підтримувати позитивні стосунки з однолітками, ефективні стратегії управління емоціями і поведінкою, позитивне ставлення до себе (впевненість у собі, самооцінка та саморегуляція), почуття гумору тощо.

Навчання у безпечних шкільних умовах дітей і молоді стратегій адаптації допомагає їм долати стреси щоденного життя і розвинути життєву стійкість, украй необхідну в умовах криз і соціальних конфліктів.

Пов’язані здатності: подолання стресів, аналітичне та творче мислення, позитивне ставлення до себе і стосунки з іншими, адаптивність, саморегуляція, саморозвиток, управління емоціями та поведінкою.

Індивідуальний вимір

Комунікація

Комунікація — це двосторонній обмін інформацією з метою розуміння, включно з вербальним, невербальним та письмовим спілкуванням.

Комунікативні навички передбачають уміння говорити, активно слухати і ставити запитання.

Пов’язані здатності: чітка презентація і пояснення ідей, понять і концепцій; усвідомлення мети спілкування; врахування особливостей аудиторії або співрозмовників; навички переконання; навички формальної усної презентації та письмового спілкування; уміння вести діалог; уникання дискримінаційної мови, впевненість.

Соціальний вимір

Повага до різноманітності

Повага до різноманітності — це визнання й активне прийняття того, що люди є рівними з огляду на свій людський статус.

Кожна людина є унікальною і має індивідуальні особливості, що визначені расою, етносом, статтю, сексуальною орієнтацією, соціально-економічним статусом, віком, фізичними здібностями, релігійними віруваннями, політичними переконаннями тощо.

Повага до різноманітності — це більше, ніж толерантність, тобто пасивне прийняття відмінностей. Вона означає визнання та активне просування безумовної рівноцінності людей і народів.

Пов’язані здатності: активна толерантність, соціальна взаємодія, самооцінка, саморегуляція.

Соціальний вимір

Емпатія

Емпатія — це здатність зрозуміти чужі почуття і співпереживати без оціночних суджень.

Емпатія сприяє соціальній взаємодії, позитивним взаєминам і просоціальній поведінці.

Уміння співпереживати стражданням інших людей важливе для розрізняння правильного від неправильного.

Емпатія є важливим попередником і мотиватором для просоціальної поведінки.

Діти з високим рівнем емпатії більш соціально компетентні і схильні до співпраці.

Здатність співпереживати також важлива для якості відносин.

Пов’язані здатності: розуміння інших, турбота про інших, виявлення зловживань та неприпустимих форм поведінки, альтруїстична поведінка, вирішення конфліктів, розуміння та управління емоціями, активне слухання, повага до інших.

Соціальний вимір

Участь

Участь — це активність у діях і вплив на процеси, рішення та діяльність.

Участь — це дія, спрямована на посилення і власного потенціалу, і потенціалу спільноти.

Наприклад, участь у діяльності класу — це більше, ніж піднімати руку. Це співпраця, обмін думками, спілкування, взаємна підтримка і взаємодопомога, словесне заохочення, співпереживання, загальна доброзичливість.

Пов’язані здатності: активне слухання, планування та організація взаємодії, презентації, концентрація, аналітичне мислення, творчість, упевненість.

 

Список використаних джерел

  1. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні / Пер. з англ. М. Олійник. — Львів: Літопис, 2005. — 542 с
  2. Reimagining Life Skills and Citizenship Education in the Middle East and North Africa. A Four-Dimensional and Systems Approach to 21st Century Skills. Conceptual and Programmatic Framework. Executive summary. United Nations Children’s Fund. www.lsce-mena.org

Перевір себе

1) Який вимір концептуальної моделі освіти ЮНЕСКО є підґрунтям для громадянської освіти, заснованої на цінностях демократії, справедливості, повазі до відмінностей, прав людини і соціальних норм:

2) Оберіть всі виміри концептуальної моделі освіти ЮНЕСКО:

3) Чотири виміри навчання концептуальної моделі є:

4) Адаптивна здатність людини успішно долати несприятливі життєві обставини – це:

5) Оберіть всі домінантні життєві навички когнітивного виміру:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.