3.4 Методика компетентнісного навчання

Зміст

Поняття і класифікація ЖН

Життєві навички для розбудови миру

Ознаки технології ООЖН

Класифікація методів навчання

Ефективність інтерактивного навчання життєвих навичок

 

Поняття і класифікація ЖН

 

 
 

За визначенням ВООЗ, життєві навички — це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів щоденного життя.

 
   

 

Чітко визначеного повного переліку життєвих навичок немає. Не існує і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок.

Найчастіше життєві навички об’єднують у дві групи: внутрішньоперсональні (психологічні) та міжперсональні (соціальні). Внутрішньоперсональні навички поділяють на емоційно-вольові та інтелектуальні (когнітивні).

 

Короткий опис психологічних і соціальних навичок наведено у таблиці.

 

Емоційно-вольові навички

Навички самоконтролю:

  • вміння контролювати прояви гніву;
  • вміння долати тривогу;
  • вміння переживати невдачі.

Керування стресами:

  • вміння раціонально планувати час;
  • позитивне мислення;
  • вміння застосовувати методи релаксації;
  • вміння пережити горе, втрату, травму, насильство.

Мотивація до успіху і тренування волі:

  • віра в те, що ти — господар свого життя;
  • здатність концентруватися на досягненні мети;
  • розвиток цілеспрямованості і працьовитості.
Інтелектуальні навички

Самосвідомість і самооцінка:

  • здатність усвідомлювати свою унікальність;
  • позитивне ставлення до себе, інших людей і життєвих перспектив;
  • адекватна самооцінка: здатність реально оцінювати свої здібності і можливості, адекватно сприймати оцінки інших людей;
  • усвідомлення своїх прав, потреб, цінностей і пріоритетів;
  • визначення життєвої мети.

Аналіз проблем і прийняття рішень:

  • вміння визначити суть проблеми і причини її виникнення;
  • здатність знайти різні варіанти вирішення проблеми;
  • вміння передбачити результати різних варіантів для себе та інших людей;
  • вміння оцінити реалістичність кожного варіанта з урахуванням його особливостей і життєвих обставин;
  • здатність вибрати оптимальне рішення.

Навички групової роботи та адвокації:

  • уміння бути членом команди, працювати на результат;
  • уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
  • сприйняття різних стилів поведінки;
  • лідерські навички;
  • навички впливу і переконливості;
  • навички встановлення контактів і мотивування.
Навички, що сприяють соціальному благополуччю

Навички ефективного спілкування:

  • активне слухання;
  • вміння чітко висловлювати свою думку;
  • вміння відкрито висловлювати свої почуття без тривоги і звинувачень;
  • адекватна реакція на критику;
  • вміння попросити про послугу, допомогу.

Навички співпереживання:

  • здатність розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
  • вміння висловити це розуміння;
  • вміння надати підтримку і допомогу.
  • Навички врегулювання конфліктів:
  • здатність розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
  • вміння вирішувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
  • вміння вирішувати конфлікти інтересів шляхом конструктивних переговорів.

Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:

  • навички впевненої поведінки;
  • вміння обстоювати свою позицію і відмовлятися від небезпечних пропозицій;
  • протидія дискримінації.
  • Навички групової роботи та адвокації:
  • уміння бути членом команди, працювати на результат;
  • уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
  • сприйняття різних стилів поведінки;
  • лідерські навички;
  • навички впливу і переконливості;
  • навички встановлення контактів і мотивування.

 

Життєві навички для розбудови миру

 

Життєві навички сприяють розвитку таких особистих якостей, як миролюбність, толерантність, чуйність, оптимізм, стресостійкість, а також зменшенню рівня агресії та створенню сприятливого психологічного клімату в родині, класі, школі. Масове впровадження у навчальних закладах програм розвитку життєвих навичок через декілька років сприятиме зменшенню рівня агресії у суспільстві та розбудові сталого миру в державі.

 

До життєвих навичок, які сприяють розвитку миролюбності, відносять навички:

  • самоусвідомлення та самооцінки;
  • ефективної комунікації;
  • кооперації;
  • керування стресами;
  • емпатії;
  • асертивності (неагресивної впевненості);
  • розв’язання проблем і прийняття рішень;
  • запобігання ескалації та розв’язання конфліктів;
  • пошуку консенсусу і примирення.

 

Ознаки технології ООЖН

 

Із середини ХХ століття у педагогічному лексиконі з’явилися такі поняття, як «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітня технологія». Згідно з тлумачним словником, технологія — це сукупність прийомів, застосовуваних у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві. Оскільки, на думку О. М. Пєхоти [4], педагогіка є не лише наукою і не тільки мистецтвом, а перш за все прикладною дисципліною, тому, як і всі прикладні дисципліни, вона має бути технологічною.

Освітня технологія — це технологічний ланцюжок дій, операцій і комунікацій, послідовність виконання яких сприяє оптимізації навчально-виховного процесу, гарантує досягнення визначеної мети та конкретних очікуваних результатів і який може бути відтворений у широких масштабах без втрати результативності. Органічною частиною будь-якої освітньої технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники та інструменти вимірювання результатів діяльності.

ООЖН (Освіта на Основі розвитку Життєвих Навичок) — це освітня технологія, що забезпечує впровадження методики розвитку життєвих навичок. Педагогічну ООЖН-технологію впроваджено у більш як 80 країнах світу. В Україні вона вважається найбільш адекватним підходом у впровадженні обов’язкового шкільного предмета «Основи здоров’я», а також для факультативних курсів профілактичного спрямування. Впровадження ООЖН у навчальні плани шкіл України було оцінено міжнародними експертами як «визначне досягнення». У таблиці нижче наведено основні характеристики успішно апробованої в Україні ООЖН-технології.

 

Ознаки ООЖН-технології
Теоретичне і методичне підґрунтя ООЖН-технології
  • Концепція особистісно орієнтованого виховання.
  • Концепція Школи, дружньої до дитини.
  • Педагогічні технології: синтез технологій колективного, інтерактивного, розвивального навчання, створення ситуації успіху, а також ігрових, проектних та ІКТ-технологій.
Досвід успішного впровадження в Україні
  • Обов’язковий предмет «Основи здоров’я» (1–9 класи).
  • Факультативні курси:
  • «Корисні звички» (1–4 класи);
  • «Я — моє здоров’я — моє життя» (5–6 класи);
  • «Захисти себе від ВІЛ» (10–11 класи, ПТНЗ, ВНЗ);
  • «Вчимося жити разом» (1–10 (11) класи).
Методи і форми навчання

Поєднання індивідуальних, групових та фронтальних форм, методів і прийомів, що забезпечують активну участь, партнерську взаємодію суб’єктів навчально-виховного процесу, враховують індивідуальні особливості і стилі навчання, максимально базуються на особистому досвіді учнів.

Вимоги до підготовки педагога
  • Знання принципів і теоретичних засад превентивної освіти та змісту впроваджуваного курсу (програми).
  • Знання концепції життєвих навичок, методики розвитку життєвих навичок, складових педагогічної технології ООЖН (освіти на основі розвитку життєвих навичок).
  • Володіння інтерактивними методами викладання.
  • Досвід практичного відпрацювання базових тренінгів за курсом (програмою).
Вимоги до навчально-методичних матеріалів
  • Спрямовані на розвиток психосоціальних (життєвих) навичок.
  • Містять тематику, що відповідає віку.
  • Враховують природні потреби учнів.
  • Зміст підручників та посібників наближено до реального життя.
  • Написані мовою, зрозумілою для цільової аудиторії.
  • Є комплектними (видання для вчителя, учнів, батьків).
Вимоги до організації навчально-виховного процесу
  • Заняття проводить підготовлений педагог.
  • Є приміщення, що підходить для застосування інтерактивних методів навчання (роботи в колі, дискусій у малих групах, рухливих вправ тощо).
  • Педагог використовує інтерактивні методи навчання.
  • Учнів забезпечують навчальними матеріалами (підручниками, робочими зошитами або роздатковими матеріалами).
  • Перед або одночасно з впровадженням курсу (програми) проводиться презентаційний тренінг для педагогічного колективу з метою демонстрації ефективності педагогічної ООЖН-технології.
  • Проводяться презентаційні тренінги для батьків з метою розбудови партнерства з сім’єю.
  • У навчальному закладі діють правила, розроблені за участю учнів та батьків, які забезпечують сприятливу психологічну атмосферу та забороняють агресивну поведінку і вживання психоактивних речовин.
  • Здійснюється підготовка волонтерів для допомоги вчителю та проведення роботи серед однолітків за методом «рівний — рівному».
  • Здійснюється анкетування учнів за процедурою до і після для оцінки ефективності навчання.

 

Класифікація методів навчання

 

Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.

 

 
 

Пасивні методи — це навчання, у процесі якого вчитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам вчителя.

 
   

 

Зв’язок педагога з учнями здійснюється за допомогою опитувань, самостійних, контрольних робіт, тестів тощо.

Хоч з огляду на ефективність засвоєння навчального матеріалу пасивні методи є малоефективними, однак вони мають деякі плюси: відносно проста підготовка до заняття з боку вчителя, можливість викладу великого обсягу навчального матеріалу за обмежений час, можливість працювати з великою аудиторією.

 

 
 

Активні методи — це навчання, в процесі якого учні та вчитель взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи передбачають авторитарний стиль взаємодії, то активні переважно акцентують на демократичному стилі.

 
   

 

 

 
 

Інтерактивні методи — форма навчання, в процесі якого учні та вчитель перебувають у процесі динамічної групової взаємодії. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель — учень, учень — учень. При цьому вчитель і учень — рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

 
   

 

Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

 

На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не тільки з вчителем, а й один з одним, на переважання активності учнів у процесі навчання. Роль вчителя під час інтерактивних занять зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей заняття.

Науковцями і практиками визнано, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найбільш ефективними, якщо в навчально-виховному процесі використовуються інтерактивні форми і методи.

 

Ефективність інтерактивного навчання життєвих навичок

 

За допомогою інтерактивних технологій учні мають можливість:

 

  • аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й таким чином робити доступнішим засвоєння знань;
  • навчитись формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;
  • навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
  • моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
  • вчитись будувати конструктивні стосунки в групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
  • розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

 

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром США у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Піраміда навчання

Найменші результати досягаються за умов пасивного навчання (лекція — 5 %, читання — 10 %, зорове й слухове сприйняття — 20 %, демонстрація — 30 %), а найбільші — інтерактивного (групова дискусія — 50 %, практичні вправи — 75 %, навчання інших або негайне застосування знань — 90 %). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть дещо різнитися, однак загальна тенденція зберігається.

 

Список використаних джерел

  1. Навички заради здоров’я. Навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я. — К.: ВООЗ, 2004.
  2. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.— К.: Алатон, 2017. — 376 с. https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.
  3. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. — К.: Генеза, 2005. — 80 с.
  4. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.
  5. Воронцова Т. В. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2013. — 260 с. http://autta.org.ua/files/resources/pos_dlya_vch_5_kl_ukr.pdf.
  6. Фрейре П. Педагогіка пригноблених / Пауло Фрейре. — 2003. — 168 с.
  7. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. — 2016. http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.
  8. Принцип «Рівний — рівному» // http://www.y-peer.kg/peer.
  9. Критерии программ «Равный — равному» по профилактике ВИЧ-инфекции и продвижению идеи здорового образа жизни среди молодежи Российской Федерации: руководство для практиков. — [РФ]: Y-PEER, 2010.