3.4 Методика компетентнісного навчання

За визначенням ВООЗ, життєві навички — це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів щоденного життя.

Навички самоконтролю:

• вміння контролювати прояви гніву;
• вміння долати тривогу;
• вміння переживати невдачі.

Керування стресами:

• вміння раціонально планувати час;
• позитивне мислення;
• вміння застосовувати методи релаксації;
• вміння пережити горе, втрату, травму, насильство.

Мотивація до успіху і тренування волі:

• віра в те, що ти — господар свого життя;
• здатність концентруватися на досягненні мети;
• розвиток цілеспрямованості і працьовитості.

Самосвідомість і самооцінка:

• здатність усвідомлювати свою унікальність;
• позитивне ставлення до себе, інших людей і життєвих перспектив;
• адекватна самооцінка: здатність реально оцінювати свої здібності і можливості, адекватно сприймати оцінки інших людей;
• усвідомлення своїх прав, потреб, цінностей і пріоритетів;
• визначення життєвої мети.

Аналіз проблем і прийняття рішень:

• вміння визначити суть проблеми і причини її виникнення;
• здатність знайти різні варіанти вирішення проблеми;
• вміння передбачити результати різних варіантів для себе та інших людей;
• вміння оцінити реалістичність кожного варіанта з урахуванням його особливостей і життєвих обставин;
• здатність вибрати оптимальне рішення.

Навички групової роботи та адвокації:

• уміння бути членом команди, працювати на результат;
• уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
• сприйняття різних стилів поведінки;
• лідерські навички;
• навички впливу і переконливості;
• навички встановлення контактів і мотивування.

Навички ефективного спілкування:

• активне слухання;
• вміння чітко висловлювати свою думку;
• вміння відкрито висловлювати свої почуття без тривоги і звинувачень;
• адекватна реакція на критику;
• вміння попросити про послугу, допомогу.

Навички співпереживання:

• здатність розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
• вміння висловити це розуміння;
• вміння надати підтримку і допомогу.
• Навички врегулювання конфліктів:
• здатність розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
• вміння вирішувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
• вміння вирішувати конфлікти інтересів шляхом конструктивних переговорів.

Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:

• навички впевненої поведінки;
• вміння обстоювати свою позицію і відмовлятися від небезпечних пропозицій;
• протидія дискримінації.
• Навички групової роботи та адвокації:
• уміння бути членом команди, працювати на результат;
• уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
• сприйняття різних стилів поведінки;
• лідерські навички;
• навички впливу і переконливості;
• навички встановлення контактів і мотивування.

До життєвих навичок, які сприяють розвитку миролюбності, відносять навички:

• самоусвідомлення та самооцінки;
• ефективної комунікації;
• кооперації;
• керування стресами;
• емпатії;
• асертивності (неагресивної впевненості);
• розв’язання проблем і прийняття рішень;
• запобігання ескалації та розв’язання конфліктів;
• пошуку консенсусу і примирення.

• Концепція особистісно орієнтованого виховання.
• Концепція Школи, дружньої до дитини.
• Педагогічні технології: синтез технологій колективного, інтерактивного, розвивального навчання, створення ситуації успіху, а також ігрових, проектних та ІКТ-технологій.

• Обов’язковий предмет «Основи здоров’я» (1–9 класи).
• Факультативні курси:
• «Корисні звички» (1–4 класи);
• «Я — моє здоров’я — моє життя» (5–6 класи);
• «Захисти себе від ВІЛ» (10–11 класи, ПТНЗ, ВНЗ);
• «Вчимося жити разом» (1–10 (11) класи).

Поєднання індивідуальних, групових та фронтальних форм, методів і прийомів, що забезпечують активну участь, партнерську взаємодію суб’єктів навчально-виховного процесу, враховують індивідуальні особливості і стилі навчання, максимально базуються на особистому досвіді учнів.

• Знання принципів і теоретичних засад превентивної освіти та змісту впроваджуваного курсу (програми).
• Знання концепції життєвих навичок, методики розвитку життєвих навичок, складових педагогічної технології ООЖН (освіти на основі розвитку життєвих навичок).
• Володіння інтерактивними методами викладання.
• Досвід практичного відпрацювання базових тренінгів за курсом (програмою).

• Спрямовані на розвиток психосоціальних (життєвих) навичок.
• Містять тематику, що відповідає віку.
• Враховують природні потреби учнів.
• Зміст підручників та посібників наближено до реального життя.
• Написані мовою, зрозумілою для цільової аудиторії.
• Є комплектними (видання для вчителя, учнів, батьків).

• Заняття проводить підготовлений педагог.
• Є приміщення, що підходить для застосування інтерактивних методів навчання (роботи в колі, дискусій у малих групах, рухливих вправ тощо).
• Педагог використовує інтерактивні методи навчання.
• Учнів забезпечують навчальними матеріалами (підручниками, робочими зошитами або роздатковими матеріалами).
• Перед або одночасно з впровадженням курсу (програми) проводиться презентаційний тренінг для педагогічного колективу з метою демонстрації ефективності педагогічної ООЖН-технології.
• Проводяться презентаційні тренінги для батьків з метою розбудови партнерства з сім’єю.
• У навчальному закладі діють правила, розроблені за участю учнів та батьків, які забезпечують сприятливу психологічну атмосферу та забороняють агресивну поведінку і вживання психоактивних речовин.
• Здійснюється підготовка волонтерів для допомоги вчителю та проведення роботи серед однолітків за методом «рівний — рівному».
• Здійснюється анкетування учнів за процедурою до і після для оцінки ефективності навчання.

Пасивні методи — це навчання, у процесі якого вчитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам вчителя.

Активні методи — це навчання, в процесі якого учні та вчитель взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи передбачають авторитарний стиль взаємодії, то активні переважно акцентують на демократичному стилі.

Інтерактивні методи — форма навчання, в процесі якого учні та вчитель перебувають у процесі динамічної групової взаємодії. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель — учень, учень — учень. При цьому вчитель і учень — рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й таким чином робити доступнішим засвоєння знань;
• навчитись формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;
• навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
• вчитись будувати конструктивні стосунки в групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.