Зміст
Важливість розвитку життєвих навичок та психосоціальної підтримки
Допомога в розвитку навичок подолання кризи
Життєві навички психосоціальної адаптації та розбудови миру
У сучасному світі багато країн стикаються з такими явищами, як політична нестабільність, насилля і збройні конфлікти.
Політичні та соціальні негаразди завжди ускладнюють реалізацію прав людини, особливо негативно вони позначаються на молодому поколінні, обмежуючи базові права дітей та молоді, зокрема й на освіту.
Водночас саме освіта є потужним соціальним інструментом для розбудови миру і консолідації суспільства. У доповіді «Освіта: прихований скарб», відомій як доповідь Жака Делора, ЮНЕСКО сформулювала ключові завдання — чотири стовпи освіти на ХХІ століття: уміння вчитись, уміння діяти, уміння бути й уміння жити разом.
Кожен із цих стовпів є важливим, але саме «уміння жити разом» набуває особливого значення в умовах збройного конфлікту, який триває на сході України. Від його початку тисячі родин втратили близьких, більш як півтора мільйона українців покинули свої домівки і стали вимушеними переселенцями. Серед родин, які виїхали із зони конфлікту, переважна більшість — це родини з дітьми, які, крім отриманого в зоні конфлікту стресу, страждають через втрату звичного оточення, друзів, необхідність адаптуватися до нових умов життя, нової школи, нових вчителів та однокласників.
Навчальні заклади — дитячі садочки, школи, інші установи організації навчання дітей — завжди були та залишаються серцевиною організації педагогічної та соціально-психологічної роботи з дітьми та їхніми батьками. Великий потенціал освітянської сфери в сучасній складній ситуації в країні має бути спрямований і вже спрямовується на надання відповідей тим викликам і проблемам, які мають діти і суспільство. Нові теми та форми роботи, організація психологічної допомоги, групова робота з дітьми та батьками, превентивні, навчальні, інформаційно-просвітницькі заходи, весь арсенал педагогічної майстерності має концентруватися і спрямовуватися на роботу з учнями та їхніми родинами.
Навчання життєвих навичок та психосоціальна підтримка є дуже актуальними для задоволення потреб і внутрішньо переміщених осіб, і представників приймаючих громад та знадобляться для підготовки дітей і вчителів до постконфліктного примирення в майбутньому.
За оцінками міжнародних організацій, виявили підвищений рівень тривоги і страху серед дітей та підлітків, які стали свідками агресивних або насильницьких дій, а саме зустрічі з солдатами, військовими транспортними засобами, особами, що погрожували іншим вогнепальною зброєю, пораненими та убитими. У той час як більшість дітей були стійкими та досить добре долали підвищений рівень стресу, значна їх кількість була менш стійкою, особливо діти молодшого віку.
Так, у Донецькій області психологи виявили найвищий рівень стресу та поведінкових розладів (26 %) у дітей віком 3–6 років порівняно з 13 % у дітей 7–12 років та 14 % у підлітків 13–18 років. Лише близько чверті дітей, які стали свідками насильства, повідомили про отримання допомоги, щоб впоратися з важким досвідом і почуттями. Було встановлено, що найбільш уразливими є діти, які проживають у зонах бойових дій, та діти з числа внутрішньо-переселених осіб (ВПО), які зазнають шкільного булінгу (цькування).
Ці дані свідчать про наявність двох взаємопов’язаних потреб серед дітей та підлітків, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні.
По-перше, це потреба у розвитку навичок, необхідних для проживання у приймаючих громадах (для ВПО) або реінтеграції за місцем колишнього проживання (для громадян, які повернулися у постконфліктні райони Донецької та Луганської областей). Згодом дітям та підліткам у районах конфлікту знадобляться аналогічні життєві навички для участі у розбудові сталого миру в Україні. Це потребує серйозної підготовки педагогів для реалізації програм навчання життєвих навичок, що сприяють розвитку миролюбності та вміння жити разом. Необхідне також зміцнення потенціалу Міністерства освіти і науки України (МОН) шляхом розробки навчальних програм та підготовки вчителів.
По-друге, це потреба в ефективній психосоціальній підтримці дітей та підлітків із числа ВПО, яким необхідна допомога. Оскільки більшість дітей та підлітків відвідують школи, то саме навчальні заклади були визначені для широкомасштабного надання психосоціальної підтримки. Передбачено зміцнення систем спрямування та догляду на рівні громад дітей, які не відвідують школу.
Стратегії адаптації. В умовах стресу психологічна адаптація людини відбувається, головним чином, за допомогою копінг-стратегій і механізмів психологічного захисту. Ті самі життєві події можуть мати різне стресове навантаження залежно від їхньої суб’єктивної оцінки або від того, які норми реагування дорослі транслюють дітям.
Копінг-стратегія спрацьовує тоді, коли людина визначає ситуацію як таку, що перевищує повсякденні енергетичні затрати і потребує додаткових зусиль.
|
Копінг-стратегії — це адаптивна форма поведінки, яка підтримує психологічну рівновагу в проблемній ситуації; це способи психологічної діяльності та поведінки, що виробляються свідомо і спрямовані на подолання стресової ситуації. |
||
А от коли людина оцінює вимоги ситуації як непосильні, тоді подолання може відбуватися у формі психологічного захисту.
|
Психологічний захист — це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмувальних або неприйнятних емоційних переживань. |
||
Основною функцією психологічного захисту є відмежування сфери свідомості від негативних переживань, що травмують особистість.
Приклади механізмів психологічного захисту:
- Конструктивні способи (не вирішують проблеми, але й не ускладнюють її):
- компенсація — досягнення людиною альтернативних успіхів в іншій сфері для збереження позитивної самооцінки («Не везе в навчанні, повезе в коханні»);
- сублімація — переведення неприйнятних емоцій та енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири під час агресії тощо).
- Деструктивні способи (ускладнення проблеми, погіршення ситуації для цих способів значно більше):
- витіснення — штучне забування людиною болючих спогадів через їх перехід у несвідоме;
- проекція — приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що всі навколо брехуни, то вона сама часто говорить неправду);
- заміщення — перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливий об’єкт (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим самим керівнику, сварить удома дружину, та — дітей, вони лупцюють домашніх тварин);
- регресія — повернення до дитячих форм поведінки, «впадання в дитинство» (під час сварки дорослих вони насуплюються і не розмовляють тощо);
- формування реакції — захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (за надмірної показової люб’язності людина приховує неприязнь і навпаки);
- раціоналізація — наведення собі псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний);
- втеча — уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.
Ресурси адаптації. У процесі психологічної адаптації копінг-стратегії відіграють компенсаторну функцію, а психологічні захисні механізми — декомпенсації, проте вони дають час психіці на вироблення більш ефективних методів подолання стресової ситуації.
Під час спостереження та опитування людей у стресовому стані було встановлено, що у кожного є своя власна унікальна комбінація ресурсів адаптації. Ця комбінація включає шість основних характеристик або параметрів, що становлять ядро індивідуального стилю боротьби.
|
Beliefs and Values — B (вірування та моральні цінності) Affect and Emotion — A (емоції) Social — S (соціальна сфера) Imagination and creativity — I (уява і творчість) Cognition and Thought — C (пізнання і думка) Physiological and Activities — Ph (фізична активність) |
Ця модель має назву «BASIC Ph». Комбінація всіх шести параметрів і становить індивідуальний стиль боротьби. Важливо зазначити, що у кожного є свої переважні методи подолання кризи, вони також змінюються протягом життя. Ці методи розвиваються й удосконалюються у використанні, а деякі залишаються недорозвиненими. Важливо сфокусувати увагу на вдалих випадках використання внутрішніх ресурсів.
Багатьом людям допомагає звернення до вірувань та моральних цінностей для подолання стресу і кризи. Тут йдеться не лише про релігійні вірування, а й політичні переконання, почуття надії та філософський «сенс», почуття місії і призначення, потребу знайти свою ідентичність і висловити власну приналежність до свого народу.
Інші дотримуються емоційної або афективної модальності — вони використовують вираження власних емоцій (плач, сміх, розповідь про пережите) або невербальні методи — малювання, читання, шиття, писання.
Дехто обирає соціальний ресурс, черпаючи підтримку у своїй приналежності до групи, організації чи професії, у виконанні соціальної ролі.
Інколи люди користуються своєю уявою, щоб замаскувати непривабливі події, намагаються відволіктися, віддаючись солодким мріям. Вони можуть використати свою креативність і вигадати нестандартний спосіб вирішення проблем.
Деякі люди застосовують когнітивно-поведінковий метод. Когнітивні стратегії включають дослідження фактів, збір додаткової інформації, всебічний аналіз проблем, реалістичне прогнозування, внутрішню мову підтримки, улюблені види діяльності.
Люди типу «Ph» реагують і борються за допомогою фізичного, тілесного руху. До їхніх методів належать релаксація, десенсибілізація, медитація, фізичні вправи.
Завданням спеціалістів будь-якого профілю є допомогти людині адаптуватися на новому місці та повернутися максимально швидко до звичного життя. Саме порушення усталеного порядку (робота (школа) — домашні справи — спілкування з друзями — сімейні події) призводить до поглиблення кризи і потребує більших затрат на подолання стресу. Важливо знайти та якомога швидше поновити зв’язки між минулим і теперішнім, відновити ту картину світу, яка була до травми.
Одночасно з наданням психосоціальної підтримки дітям-переселенцям та їхнім родинам у навчальному закладі необхідно впроваджувати програми розвитку життєвих навичок, до яких слід залучати всіх учнів. Під час впровадження таких програм діти та підлітки вдосконалюють свої навички вербальної та невербальної комунікації, вчаться слухати і чути, розуміти чужі почуття і говорити про свої, неагресивно обстоювати власну позицію, мирно розв’язувати конфлікти, аналізувати та вирішувати проблеми.
Уроки (заняття) з розвитку життєвих навичок проводять в інтерактивній формі. Це означає, що учні сидять не за партами, а колом. Це дає змогу бачити обличчя одне одного, враховувати невербальні моменти комунікації, швидко об’єднуватися в групи, вільно обмінюватися думками.
Під час інтерактивних занять включаються компенсаторні можливості групи, учасники більше дізнаються одне про одного, завдяки чому реформується усталена соціальна ієрархія, руйнуються мікрогрупи, які спричиняють емоційну напругу в класі, що запобігає проявам насилля.
Учителі, які здійснювали апробацію курсу з розвитку життєвих навичок, відзначають зміни, що відбуваються з учнями. Вони стають більш упевненими, відкритими, доброзичливими. В класі зменшується кількість конфліктів, покращується психологічний клімат, діти стають дружними, більше дбають одне про одного. Учні, у свою чергу, відзначають більш демократичну атмосферу під час уроків, покращення ставлення до них із боку вчителів. Усе це не лише полегшує адаптацію дітей-переселенців, а й сприяє консолідації шкільного колективу, що є передумовою майбутньої консолідації суспільства.
Список використаних джерел
- Оцінка проекту «Вчимося жити разом» [Електронний ресурс]. — 2016. — Режим доступу: http://autta.org.ua/ua/materials/material/Ots-nka-proektu--Vchimosya-zhiti-razom-/.
- Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери / Мельник Л. А. та ін.; за ред. Волинець Л. С. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Калита», 2015. — 72 с.
- Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту : навчально-методичний посібник. — К.: Агентство «Україна», 2015. — 176 с.
- Delors, Jacques et al. Learning: The Treasure Within. Paris: UNESCO, 1996.