3.1 Сучасне уявлення про здоров’я і соціальне благополуччя
Зміст
Здоровий спосіб життя: мотивація і життєві компетентності
За холістичного підходу здоров’я розглядається не лише як відсутність хронічних хвороб, а набагато ширше, як стан загального добробуту, благополуччя. Здоров’я — це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі й досягати їх, максимально реалізовувати свій потенціал. Це свобода від болю, руйнівних пристрастей, егоїзму та духовного занепаду.
У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначено, що здоров’я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.
Якщо взяти до уваги, що психологічне — це емоційне, інтелектуальне і духовне благополуччя, отримаємо п’ятивимірну модель здоров’я. Кожен із п’яти вимірів є важливим для загального благополуччя людини.
| Фізичне благополуччя |
Добре фізичне самопочуття, енергія, бадьорість, здатність витримувати фізичні навантаження. |
|
|
Психологічне благополуччя |
Інтелектуальне |
Уміння вчитися й отримувати задоволення від навчання, здатність аналізувати проблеми та приймати зважені рішення. |
| Емоційне |
Здатність розуміти почуття — свої та інших людей, уміння долати невдачі, керувати стресами. |
|
| Духовне |
Усвідомлення свого призначення і сенсу життя, сприйняття загальнолюдських цінностей, залученість до культурної спадщини людства. |
|
| Соціальне благополуччя |
Задоволення соціальним статусом і якістю стосунків з оточенням, здатність ефективно спілкуватися та взаємодіяти з людьми. |
|
Усі три аспекти здоров’я — фізичний, психологічний і соціальний — тісно взаємопов’язані (подібно до триноги, на якій встановлено фотоапарат: якщо одна з ніжок коротша за інші, стійкість триноги порушується). Тому важливо зберігати рівновагу і дбати про всі аспекти благополуччя.
Наприклад, у поході юнаки і дівчата не лише тренують своє тіло (дбають про фізичне благополуччя), а й гартують волю, навчаються чогось нового, отримують задоволення від спілкування з природою (психологічне благополуччя), а також приємно проводять час зі своїми друзями, вчаться бути командою, надихати і підтримувати одне одного (соціальне благополуччя).
Фізичне здоров’я (благополуччя) характеризує рівень розвитку і функціональні можливості органів і систем людського організму.
Базовими показниками фізичного здоров’я є робота серця, стан імунної системи і здатність організму засвоювати кисень. Ознаки фізичного здоров’я: чиста гладка шкіра, здорові зуби, блискуче, міцне волосся, рухливі суглоби, пружні м’язи, здорове серце, відчуття бадьорості протягом дня, висока працездатність.
Фізичне здоров’я забезпечує енергію для повсякденного життя, полегшує адаптацію до навколишнього середовища (наприклад, до погодних умов), допомагає виживати в екстремальних ситуаціях. Воно підвищує наші шанси захиститися від інфекцій і уникати травм, а також швидко одужувати, якщо захворів. Для підтримки фізичного здоров’я важливо повноцінно відпочивати, мати нормальну вагу тіла, піклуватися про свою фізичну форму, особисту гігієну, а також проходити регулярний медичний огляд і лікуватися в разі потреби. Також важливо уникати шкідливого впливу на організм тютюну, алкоголю, інших психоактивних і токсичних речовин.
Ознаками фізичного нездоров’я можуть бути:
- порушення сну,
- відсутність апетиту,
- нездатність витримувати фізичні навантаження,
- порушення травлення,
- зіпсовані зуби,
- нездорова шкіра,
- підвищена стомлюваність,
- загальна слабкість.
Не існує «здоров’яміра», за допомогою якого можна було б точно виміряти рівень свого здоров’я. Тому кожен оцінює його суб’єктивно (за власними критеріями). Тут важливо бути реалістом. Якщо під здоров’ям розуміти п’ять років без будь-яких хвороб і здатність пробігати марафонську дистанцію, небагато хто назве себе здоровим. А коли розуміти здоров’я як баланс і здатність швидко одужувати — чимало людей переконані, що вони здорові.
Більшість людей вважає себе здоровими, якщо у них немає ознак порушення фізичного здоров’я. Однак вони можуть мати захворювання, навіть хронічні чи невиліковні, які не виявляються жодними аналізами і пов’язані з порушеннями їхньої ментальної (емоційної, інтелектуальної чи духовної) сфери.
Наше психологічне благополуччя залежить від того, що ми думаємо про себе, як долаємо стреси, засвоюємо інформацію і приймаємо рішення. Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги, яку пов’язують із гармонійною організацією психіки та її можливістю адаптуватися до стресів. Люди з високим рівнем психологічної рівноваги демонструють:
|
Психологічно врівноважені люди більше насолоджуються життям і легше долають виклики і проблеми. Вони навіть інакше ставляться до них. «Здорова людина бачить у проблемах можливості, а хвора — у можливостях проблеми», — зауважив відомий психіатр Аллан Фромм.
Психологічно врівноважені люди усвідомлюють свої почуття і вміють висловити їх у найкращий спосіб. Вони здатні прийняти мудре рішення, керуючись моральними цінностями і відповідальністю. У таблиці наведено деякі ознаки психологічного благополуччя, а також ознаки порушення психологічної рівноваги.
| Ознаки психологічного благополуччя | Ознаки порушення психологічної рівноваги |
| адекватне сприйняття дійсності |
викривлене сприйняття дійсності |
| здатність засвоювати знання, логічно мислити |
погіршення пам’яті, уваги, інших інтелектуальних здібностей |
| здатність аналізувати проблеми і приймати зважені рішення |
хаотичність, категоричність мислення |
| цілеспрямованість, активність, незалежність |
нерішучість, залежність від чужої думки |
| здатність дотримуватися соціальних норм і правил |
схильність до порушення правил, моральних норм, законів |
| розвинене почуття відповідальності за себе (своє життя і здоров’я) |
уникання відповідальності, наявність шкідливих звичок |
| критичне мислення |
підвищена навіюваність |
| здатність адекватно оцінювати себе, самоповага |
занижена самооцінка, утрата віри в себе, свої можливості |
| природність поведінки, вихованість, чемність |
демонстративність, грубість, пихатість |
| здатність співчувати, доброзичливість |
емоційна черствість, ворожість, агресивність |
| вміння пробачати і забувати образи |
злостивість |
| володіння собою |
імпульсивність, різноманітні фобії |
| оптимізм |
тривожність, зневіра |
Люди є істотами соціальними і не можуть нормально існувати без взаємодії з іншими людьми та суспільством. Важливим критерієм соціального благополуччя є показник соціальної адаптованості людини, який пов’язують з її здатністю ефективно спілкуватися та налагоджувати здорові міжособистісні стосунки, адаптуватися до соціальних норм і правил, що існують у суспільстві, взаємодіяти з державними інституціями.
Люди з високим рівнем соціального благополуччя:
|
мають розвинені комунікативні навички, уміють слухати і говорити, уникають непорозумінь; приязні у спілкуванні, демонструють толерантність і повагу до співрозмовника, їхня манера спілкування викликає повагу до них; у разі конфлікту дбають про інтереси всіх сторін, здатні запропонувати взаємовигідне рішення або піти на компроміс; легко знайомляться, добре почуваються навіть у незнайомій компанії; уміють дружити й обирати хороших друзів, дбають про приязні родинні стосунки; уміють надавати й отримувати допомогу, працювати в команді; здатні мотивувати і переконувати, бути лідером і вести за собою. |
Про низький рівень соціального благополуччя свідчать:
- часті конфлікти та непорозуміння;
- відсутність близьких друзів, відчуття самотності;
- надмірна сором’язливість, нездатність звернутися по допомогу;
- нездорові стосунки в родині, у школі, з однолітками.
Рівні здоров’я можна уявити як динамічні стани на лінійці, на одному кінці якої — передчасна смерть, а на другому — ідеальне здоров’я. Між теоретичним поняттям «досконале здоров’я» і хворобою існують проміжні стадії.
|
Абсолютно здоровий — стан організму, за якого всі органи і системи функціонують ідеально (теоретичне поняття). Практично здоровий — організм підтримує всі показники в межах фізіологічної норми. Він здатний витримувати значні навантаження і за рахунок внутрішніх резервів швидко адаптується до змін у навколишньому середовищі. Збій адаптації — внаслідок тривалого впливу несприятливих факторів в організмі порушується система саморегуляції, накопичуються токсичні речовини, знижується активність імунної системи. Передхвороба — накопичуються дезадаптаційні зміни, виникає імунодефіцит, порушується обмін речовин. На цій стадії відбувається зниження больового порога, наростають втомлюваність і ризик виникнення захворювань. Хвороба — патологічний процес, що виявляється у формі виражених ознак (симптомів). |
Досягнення високого рівня благополуччя залежить від багатьох чинників.
Здоров’я населення оцінюють за трьома показниками. Перший — показник дитячої смертності. Другий — кількість робочих днів, пропущених через хворобу. Третій — середня тривалість життя. Вплив медицини на ці показники, за оцінками ВООЗ, не перевищує 10 %. Решта залежить від спадковості (20 %), стану довкілля (19 %), а найбільше (51 %) — від нашого способу життя.
На деякі з цих чинників ми можемо впливати повністю, на інші — лише частково, на решту не маємо жодного впливу.
Спадковість
Спадковість — це те, що біологічно передається людині від батьків: колір очей, форма носа, зріст, особливості статури тощо. Науково доведено вплив спадковості майже на всі аспекти фізичного і психічного здоров’я. Однак це не знімає відповідальності кожного за своє здоров’я. Навпаки, ті, хто успадкував схильність до певного захворювання (наприклад, діабету), мають вести такий спосіб життя, щоб знизити ймовірність його виникнення.
Окрім фізичного здоров’я, спадковість впливає на базові інтелектуальні здібності й таланти — у спорті, музиці, образотворчому мистецтві.
Медицина
Якість і доступність медичних послуг — важливий чинник охорони здоров’я. У кризових ситуаціях він є вирішальним. Але набагато важливіше запобігти проблемам зі здоров’ям, тобто більше уваги приділяти профілактиці. Недаремно британці кажуть, що фунт профілактики кращий за тонну ліків.
Середовище (природне, техногенне, соціальне)
Навіть прихильники здорового способу життя не в змозі повністю компенсувати вплив несприятливих кліматичних умов, забрудненого повітря, підвищеного рівня шуму, радіації чи наслідків соціальних потрясінь.
З-поміж природних чинників на здоров’я людей найбільше впливають несприятливі погодні умови. Влітку зростає ризик для людей із серцево-судинними захворюваннями, а восени і взимку збільшується кількість тих, хто захворів на застуду і грип. Ризикують і ті, хто потрапив у зону стихійного лиха: землетрусу, виверження вулкана, посухи чи повені.
Технології — це доступні нам досягнення технічного прогресу. Сучасні медичні технології у діагностиці та лікуванні серцево-судинних захворювань, ВІЛ-інфекції допомагають багатьом людям жити довше і мати кращу якість життя. Інші технології — пастеризація молока, дезінфекція у лікарнях, вакцинація — суттєво зменшили поширення інфекційних захворювань. Існують технології очищення викидів промислових підприємств, що уможливлюють зниження рівня забруднення довкілля. Однак розвиток технологій може і негативно позначатися на здоров’ї. Механізми та автомати майже повністю звільнили людину від фізичної праці. Нині багато хто провадить малорухливий спосіб життя: сидить на роботі, користується транспортом замість того, щоб ходити пішки, удома відпочиває перед телевізором або грає в комп’ютерні ігри. Рівень фізичної активності таких людей дуже низький, і у них виникають проблеми зі здоров’ям.
Негативним наслідком технічного прогресу є техногенні аварії, що загрожують життю і здоров’ю людей. Сукупний ефект техногенних забруднень (хімічних, радіаційних, шумових) впливає на кожного, хто живе у забруднених зонах або вживає вирощені у них продукти.
Соціальне середовище — це насамперед родина, друзі, інші люди, з якими ви щодня спілкуєтеся. Сприятливе оточення — важливий чинник підтримання психологічної рівноваги.
Невід’ємною складовою життя підлітків є спілкування з однолітками (друзями, приятелями, однокласниками). Ті, хто дбає про своє здоров’я, можуть позитивно впливати і на здоров’я своїх друзів. А ті, хто поводиться ризиковано (курить, вживає алкоголь, порушує закон), нерідко психологічно тиснуть на своїх друзів, спекулюючи на їхній потребі належати до групи.
Соціальне середовище людини не обмежується її найближчим оточенням. На здоров’я впливають і такі соціальні чинники, як культура та засоби масової інформації. Особливості національної кухні, народні традиції, релігія — усе це елементи культури, які можуть впливати на здоров’я. Пізнання культури свого народу допомагає краще зрозуміти самого себе, сприяє формуванню ідентичності, а ознайомлення з різними культурами спонукає краще розуміти інших людей, формує толерантність.
Засоби масової інформації (ЗМІ) — телебачення, Інтернет, радіо, газети, журнали — надають інформацію. Вони також відіграють вирішальну роль у формуванні громадської думки. На жаль, не вся поширювана у ЗМІ інформація є достовірною. Так, реклама має на меті збільшення прибутків від продажу товару, тому нерідко висвітлює лише його кращі якості й приховує недоліки. Тому під час вибору товарів, продуктів, від яких залежить наше здоров’я, довіряти треба лише достовірним джерелам інформації (наприклад, публікаціям професійних організацій у сфері охорони здоров’я — Академії медичних наук, Міністерства охорони здоров’я, державних санітарних служб тощо).
Спосіб життя
Здоров’я і благополуччя залежать передусім від нас самих. Кожному під силу правильно харчуватися, покращувати фізичну форму, керувати стресами, не курити, не вживати алкоголь чи інші психоактивні речовини. Кожен здатен подбати про своє довкілля, гармонійні стосунки з оточенням, особистісний розвиток і наповненість життя глибоким сенсом.
Якщо ми нічого не робимо для свого здоров’я, переживаємо багато стресів, маємо шкідливі звички і схильність до невиправданих ризиків, рівень і резерви здоров’я знижуються.
А коли підтримуємо добру фізичну форму, живемо в гармонії зі своїм внутрішнім світом і світом навколишнім, протистоїмо негативному впливу оточення, то зазвичай досягаємо високого рівня благополуччя.
Спосіб життя — це сукупність типових для людини видів життєдіяльності. Він характеризується її звичками та особливостями поведінки на роботі, в побуті, на відпочинку.
Деякі наші вчинки і звички пов’язані із ризиком виникнення захворювань. Наприклад, куріння може спричинити рак легень, а ризиковані статеві стосунки — інфікування ВІЛ, ІПСШ.
Інші звички, навпаки, підвищують захисні можливості організму і покращують самопочуття та здоров’я. Це, зокрема: спати 8–10 годин на добу, щоранку снідати, вживати різноманітну їжу і достатню кількість води, виконувати фізичні вправи, щодня бувати на свіжому повітрі, дбати про гігієну тіла, одягу і житла, уникати травм, позбавитися шкідливих звичок.
Мотивація здорового способу життя. Науково доведено, що люди, які ведуть здоровий спосіб життя, зазвичай живуть довше, повніше реалізують себе і відчувають більше задоволення від життя. «Здоров’я настільки переважає всі інші блага, що здоровий жебрак щасливіший за хворого короля», — зазначав німецький філософ Артур Шопенгауер.
Чому ж так складно переконати людей дбати про своє здоров’я?
Лікарі, психологи і вчителі переконані, що самих лише знань недостатньо. Адже знати про здоровий спосіб життя — це одне, а вести його — зовсім інше. Згідно із законами психології, люди схильні повторювати дії, які приносять задоволення, й уникати того, що неприємне. На жаль, наслідки здорової і нездорової поведінки бувають оманливими, оскільки нагорода за здоровий спосіб життя зазвичай відтермінована в часі, а задоволення від неправильної поведінки може наставати миттєво.
Те, що шкодить здоров’ю, буває смачним (як тістечка або чіпси) чи цікавим (як комп’ютерні ігри). Однак надмірне захоплення жирною та солодкою їжею може призвести до ожиріння, а часті ігри у «стрілялки» і «бродилки» — до комп’ютерної залежності. І навпаки, регулярні заняття спортом потребують самодисципліни, а здорове харчування передбачає певні обмеження.
Тому вибір на користь здоров’я потребує високого рівня розуміння і зацікавленості. Ось чинники, що сприяють такому вибору:
|
Список використаних джерел
- Байер К., Шейнберг Л. Здоровый образ жизни / Пер. с англ. М. Д. Гроздовой и др. — М.: Мир, 1997. — 368 с.https://search.rsl.ru/ru/record/01001783786
- Гладышев Ю. В., Гладышева Н. Г. Валеология: Учебно-методический комплекс. — Новосибирск: НГУЭУ, 2008. — 108 с. — Режим доступа: http://valeologija.ru/knigi/valeologiya-uchebnij-komlpeks-gladisheva.
- Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я. Підручник для 7 класу загальноосвітніх закладів.
- Здоровий спосіб життя [Электронный ресурс] : курс уроков. — Режим доступа: http://4brain.ru/zozh/pitanie.php. — Тема с экрана.
3.2 Базова інформація про безпеку
Зміст
Безпека — базова потреба людини
Принципи безпечної життєдіяльності
Аналіз ситуацій і оцінка ризиків
Сучасний комплекс проблем безпеки
|
Безпека — це відсутність загроз життєво важливим інтересам людини: її життю, здоров’ю і добробуту. |
||
Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку — соціальні та духовні.
І навпаки, навіть мінімальне відчуття безпеки породжує прагнення до соціальних зв’язків. Задоволення потреб у повазі та визнанні підвищує рівень соціальної безпеки. Адже в такому разі особисті інтереси людини збігаються з інтересами соціального оточення і підтримуються ним.
Найвищою потребою людини є духовний розвиток, що спонукає її дбати не лише про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Землі.
Абсолютна безпека, як і абсолютне здоров’я, є категорією теоретичною, адже ніхто цілковито не захищений від випадкових небезпек, наприклад від імовірності потрапити у ДТП.
Рівень особистої безпеки залежить насамперед від самої людини: як вона вміє передбачати небезпеки й уникати їх, раціонально діяти у небезпечній ситуації, від її характеру й особистих якостей. Наприклад, оптимізм і віра у власні сили допомагають вижити в екстремальній ситуації, а така риса характеру, як поміркованість, — уникати зайвих ризиків. І навпаки, песимізм відбирає сили і надію, а звичка «ходити по краю» перетворює життя на суцільний екстрим.
Однак безпека людини залежить не лише від її поведінки, а й від кількості та сили загроз, що існують у суспільстві. Загалом поведінка людини дає їй змогу лише реалізовувати (чи не реалізовувати) суспільний рівень безпеки.
Із давніх-давен люди вивчають небезпечні ситуації, щоб уникати їх і запобігати їм. Та коли це неможливо, намагаються діяти так, щоб урятуватися. Існують загальні принципи безпечної життєдіяльності, які можна звести до формули: «Передбачати, запобігати, діяти».
|
Передбачати — означає:
Запобігати — означає:
Діяти — означає:
|
Щоб поводитися відповідно до принципів безпечної життєдіяльності, недостатньо лише знати їх. Люди, робота яких пов’язана з постійним ризиком (пожежники, рятувальники, пілоти-випробувачі, альпіністи, водолази), вважають запорукою своєї безпеки знання, витримку, вміння миттєво аналізувати ситуацію, оцінювати ризики і приймати рішення.
Поняття ризику. Потрапивши в будь-яку незнайому ситуацію, треба оцінити рівень її безпеки. У такий спосіб перевіряють, чи існує загроза життю і здоров’ю. Таку загрозу ще називають ризиком, а джерела ризику — чинниками ураження.
Майже всі життєві ситуації пов’язані з ризиком. Як визначити, що ситуація є дуже ризикованою? Для цього, оцінюючи ризик, слід вважати:
- на ймовірність виникнення події;
- масштаби її наслідків.
Наприклад, імовірність того, що в автозаправну станцію вдарить блискавка, доволі мала. Але внаслідок цього може статися потужний вибух, який зруйнує все навкруги і призведе до забруднення довкілля. З огляду на серйозні наслідки ризик вважають високим і обладнують автозаправки спеціальними щоглами з громовідводами.
Види ризику. Виділяють три види ризику для життя і здоров’я людини:
|
Розрізняють ризик виправданий і невиправданий. Розпочинаючи нову справу, беручи участь у конкурсі, спортивному змаганні, ми ризикуємо розчаруватись, утратити авторитет. Однак такий ризик є виправданим, адже недарма говорять: «Хто не ризикує, той не виграє». Іноді кажуть, що ризик — благородна справа. Це стосується випадків, коли людина ризикує собою заради інших (захищає слабших, рятує чиєсь життя).
Проте дехто має схильність до нерозумних вчинків: курить, вживає алкоголь, наркотики, поводиться агресивно або вчиняє протиправні дії. Така поведінка є невиправдано ризикованою. Зазвичай одні види ризикованої поведінки спричиняють інші. Більшість кримінальних злочинів, ДТП, утоплень, нещасних випадків у побуті та на виробництві пов’язана з уживанням алкоголю та наркотиків.
В усі часи батьки, вчителі навчали дітей особистої безпеки: як уникати небезпек, вести здоровий спосіб життя, як правильно поводитися в екстремальних ситуаціях, надавати домедичну допомогу.
Дехто може подумати, що цього достатньо, що світ, правду кажучи, не змінився. Виникли, звісно, нові небезпеки, пов’язані з наслідками технічного прогресу, але створено й служби, які допомагають людям у нових умовах, наше життя стає безпечнішим і комфортнішим.
Однак нині людство вступило в нову епоху свого розвитку. Тепер безпека кожного залежить не лише від його поведінки і від рівня безпеки в суспільстві (національної безпеки), а й від безпеки всього людства і біосфери загалом. Додавши загрозу зіткнення планети з великим метеоритом чи кометою, матимемо сучасний комплекс проблем безпеки (мал.).
У шкільних курсах превентивної освіти розглядаються теми, присвячені питанням безпечної поведінки у навколишньому середовищі, зокрема:
- Безпека у школі.
- Побутова безпека.
- Дорожня безпека.
- Пожежна безпека.
- Соціальна безпека.
- Безпека на природі.
- Надзвичайні та екстремальні ситуації.
- Надання невідкладної допомоги.
Далі наведено приклади правил безпечної поведінки у вигляді інструкцій.
|
Правила безпеки на багатолюдних громадських заходах (мітингах)
|
|
Правила безпеки в Інтернеті
|
поруч з адресним рядком, який означає безпечне з’єднання.
Список використаних джерел
- Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я. Підручник для 7 класу загальноосвітніх закладів. http://autta.org.ua/ua/resources/textbooks_materials/
3.3 Соціальна і здоров’язбережувальна компетентність
Зміст
Поняття соціальної і здоров’язбережувальної компетентності
Складові соціальної і здоров’язбережувальної компетентності
Очікувані результати шкільної превентивної освіти
Зміст шкільних програм із питань здоров’я та безпеки
Компетентнісний підхід до навчання учнів
|
Соціальна і здоров’язбережна компетентність — це здатність людини планувати і реалізовувати свою життєдіяльність у спосіб, сприятливий для здоров’я і безпеки самої людини та її соціального оточення. |
||
Здоров’язбережна компетентність набувається через формування сприятливих для здоров’я, безпеки і соціальної інтеграції знань, умінь, ставлень (психологічних установок, принципів, цінностей, вірувань, прагнень). Розвиток здоров’язбережної компетентності у сучасному світі дедалі частіше відбувається шляхом впровадження превентивної освіти на засадах розвитку життєвих навичок.
|
Превентивна освіта — це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактика чи корекція негативних проявів поведінки. |
||
Важливими складовими здоров’язбережної компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні компетенції (життєві навички).
До психосоціальних компетенцій (життєвих навичок) належать: позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо.
До спеціальних компетенцій належать: санітарно-гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо.
Перелік спеціальних та життєвих навичок та їхніх складових наведено в таблиці.
| Різновидність навичок | Складові навичок (уміння, звички…) | |
| Навички, що сприяють фізичному здоров’ю | Навички раціонального харчування |
|
| Навички рухової активності |
|
|
| Санітарно-гігієнічні навички |
|
|
| Режим праці та відпочинку |
|
|
| Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю | Навички ефективного спілкування |
|
| Навички співчуття |
|
|
| Навички розв’язання конфліктів |
|
|
| Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації |
|
|
| Навички спільної діяльності та співробітництва |
|
|
| Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю | Самоусвідомлення та самооцінка |
|
| Навички самоконтролю |
|
|
| Мотивація успіху та тренування волі |
|
|
| Аналіз проблем і прийняття рішень |
|
|
| Визначення життєвих цілей та програм |
|
Мета шкільної превентивної освіти — мотивувати і підготувати дітей та підлітків дотримуватися моделей поведінки, сприятливих для особистого, сімейного і суспільного здоров’я, безпеки, добробуту та сталого розвитку.
Узагальнені очікувані результати шкільної превентивної освіти представлені у таблиці.
|
Результат 1. Учні розуміють сучасні концепції здоров’я і безпеки, пов’язані зі зміцненням здоров’я, профілактикою захворювань і травматизму. Обґрунтування. Сприйняття основних концепцій здоров’я, безпеки та шляхів їх досягнення створює основу для зміцнення здоров’я та посилення здорової поведінки серед молоді. Цей результат включає основні концепції, засновані на доведених теоріях і моделях впливу на поведінку в контексті здоров’я і безпеки. Критерії досягнення цього результату включають і індикатори зменшення ризику, і індикатори зміцнення здоров’я. |
|
Результат 2. Учні досліджують вплив сім’ї, однолітків, культури, засобів масової інформації, технологій та інших чинників на здорову поведінку. Обґрунтування. Здоров’я залежить від багатьох позитивних і негативних впливів у суспільстві. Цей результат фокусується на виявленні та розумінні різних внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на поведінкові практики серед молоді, зокрема на особисті цінності, переконання і прийняття норм поведінки. |
|
Результат 3. Учні демонструють здатність знаходити достовірну інформацію, корисні продукти і послуги для зміцнення здоров’я. Обґрунтування. Доступ до достовірної інформації для зміцнення здоров’я та просування здорових товарів і послуг має вирішальне значення в профілактиці, ранньому виявленні та вирішенні проблем зі здоров’ям. Цей результат фокусується на тому, як визначити й отримати доступ до надійних ресурсів та відмовитися від неперевірених джерел. Навички аналізу, порівняння та оцінки альтернативних варіантів ресурсів надають можливість учням досягти грамотності в питаннях здоров’я. |
|
Результат 4. Учні демонструють здатність використовувати навички міжособистісного спілкування для зміцнення здоров’я та запобігання або зниження ризику для здоров’я. Обґрунтування. Ефективне спілкування підвищує особисте, сімейне і громадське здоров’я. Цей результат фокусується на тому, як відповідальні люди використовують вербальні і невербальні навички спілкування для того, щоб розвивати і підтримувати здорові особисті стосунки. Здатність організовувати і передавати інформацію та почуття є основою для зміцнення міжособистісних стосунків, запобігання конфліктам або їх конструктивного розв’язання. |
|
Результат 5. Учні демонструють здатність використовувати навички ухвалення рішень для зміцнення здоров’я. Обґрунтування. Навички ухвалення рішень необхідні для того, щоб визначати, впроваджувати і підтримувати поведінкові практики, сприятливі для здоров’я і безпеки. Цей результат містить основні кроки, які необхідні для ухвалення здорових рішень. У контексті зміцнення здоров’я процес ухвалення рішень дає людям змогу співпрацювати з іншими з метою зменшення ризиків та поліпшення якості життя. |
|
Результат 6. Учні демонструють здатність використовувати навички постановки мети для зміцнення здоров’я. Обґрунтування. Навички цілепокладання необхідні для того, щоб допомогти учням визначати, приймати і дотримуватися здорового способу життя. Цей результат включає критично важливі кроки, необхідні для досягнення і короткострокових, і довгострокових цілей щодо здорового способу життя. Ці навички надають людям можливість мати прагнення і формувати плани на майбутнє. |
|
Результат 7. Учні демонструють здатність дотримуватися здорової поведінки та запобігати або знижувати ризики для життя і здоров’я. Обґрунтування. Поведінкова практика зміцнення здоров’я може зробити внесок у підвищення якості життя. Багатьом захворюванням і травмам можна запобігти шляхом зменшення шкідливої ризикованої поведінки. Цей результат сприяє прийняттю особистої відповідальності за своє здоров’я і заохочує дотримуватися практик здорового способу життя. |
|
Результат 8. Учні демонструють здатність пропагувати зміцнення особистого, сімейного та громадського здоров’я. Обґрунтування. Адвокаційні навички допомагають учням посилити соціальні норми щодо здорового способу життя. Цей результат допомагає молоді розвивати важливі життєві навички пропаганди здоров’я і заохочення інших до здорового способу життя. |
Узагальнений зміст шкільної превентивної освіти наведено у таблиці.
| Тематичні блоки превентивної освіти | Зміст тематичних блоків | |
| Життя і здоров’я людини |
Безпека, здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності |
|
|
Розвиток дитини (фізичний, психічний, соціальний) |
||
| Фізичне здоров’я |
Особиста гігієна |
|
|
Рухова активність і загартування |
||
|
Раціональне харчування |
||
|
Режим праці і відпочинку. Профілактика «шкільних захворювань» |
||
| Соціальне здоров’я | Соціальне середовище і здоров'я |
Ефективне спілкування |
|
Соціальна взаємодія (культура взаємин між статями, робота в команді, співчуття, мирне розв’язання конфліктів) |
||
|
Протидія соціальному тиску і дискримінації |
||
|
Профілактика соціально небезпечних захворювань і шкідливих звичок |
||
| Безпечне довкілля |
Небезпечні місця і ситуації |
|
|
Безпека у школі |
||
|
Побутова безпека |
||
|
Дорожня безпека |
||
|
Пожежна безпека |
||
|
Соціальна безпека |
||
|
Безпека на природі |
||
|
Надзвичайні і екстремальні ситуації |
||
|
Надання невідкладної допомоги |
||
| Психічне та духовне здоров’я |
Позитивна ідентичність (розвиток самоповаги і поваги до інших людей) |
|
|
Емоційне благополуччя (самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі) |
||
|
Інтелектуальне благополуччя (уміння вчитись, аналіз проблем і прийняття рішень, критичне і творче мислення) |
||
|
Духовне благополуччя (орієнтація на загальнолюдські цінності, пізнавальні, естетичні, етичні потреби, потребу у самореалізації) |
||
Життєві навички, сприятливі для здоров’я, безпеки і соціальної інтеграції, набуваються у процесі діяльнісного (компетентнісного) підходу до навчання. Компетентнісний підхід передбачає використання на уроках інтерактивних методів, які забезпечують: активну участь кожного учня; творчу співпрацю учнів між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди тощо.
Список використаних джерел
- Організація профілактичної роботи у навчальних закладах: посібник для адміністраторів системи освіти / О. В. Березюк, Т. В. Воронцова, О. В. Єресько, В. С. Пономаренко, І. А. Скорбун. — Київ: «Здоров’я через освіту», 2014. — 128 c.
- Соціальні детермінанти здоров’я і благополуччя підлітків. Дослідження «Поведінка дітей шкільного віку у випадку охорони здоров’я»: міжнародний звіт за результатами обстеження 2009-2010 рр. / Під ред. C. Currie та ін. — Копенгаген: Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2012. — 253 c. — (Серія «Політика охорони здоров’я дітей і підлітків», випуск № 6).
- National Health Education Standards: achieving excellence [Electronic resource]. — Available at: https://sparkpe.org/wp-content/uploads/NHES_CD.pdf.
3.4 Методика компетентнісного навчання
Зміст
Життєві навички для розбудови миру
Ефективність інтерактивного навчання життєвих навичок
|
За визначенням ВООЗ, життєві навички — це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів щоденного життя. |
||
Чітко визначеного повного переліку життєвих навичок немає. Не існує і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок.
Найчастіше життєві навички об’єднують у дві групи: внутрішньоперсональні (психологічні) та міжперсональні (соціальні). Внутрішньоперсональні навички поділяють на емоційно-вольові та інтелектуальні (когнітивні).
Короткий опис психологічних і соціальних навичок наведено у таблиці.
| Емоційно-вольові навички |
|
Навички самоконтролю:
Керування стресами:
Мотивація до успіху і тренування волі:
|
| Інтелектуальні навички |
|
Самосвідомість і самооцінка:
Аналіз проблем і прийняття рішень:
Навички групової роботи та адвокації:
|
| Навички, що сприяють соціальному благополуччю |
|
Навички ефективного спілкування:
Навички співпереживання:
Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:
|
Життєві навички сприяють розвитку таких особистих якостей, як миролюбність, толерантність, чуйність, оптимізм, стресостійкість, а також зменшенню рівня агресії та створенню сприятливого психологічного клімату в родині, класі, школі. Масове впровадження у навчальних закладах програм розвитку життєвих навичок через декілька років сприятиме зменшенню рівня агресії у суспільстві та розбудові сталого миру в державі.
|
До життєвих навичок, які сприяють розвитку миролюбності, відносять навички:
|
Із середини ХХ століття у педагогічному лексиконі з’явилися такі поняття, як «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітня технологія». Згідно з тлумачним словником, технологія — це сукупність прийомів, застосовуваних у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві. Оскільки, на думку О. М. Пєхоти [4], педагогіка є не лише наукою і не тільки мистецтвом, а перш за все прикладною дисципліною, тому, як і всі прикладні дисципліни, вона має бути технологічною.
Освітня технологія — це технологічний ланцюжок дій, операцій і комунікацій, послідовність виконання яких сприяє оптимізації навчально-виховного процесу, гарантує досягнення визначеної мети та конкретних очікуваних результатів і який може бути відтворений у широких масштабах без втрати результативності. Органічною частиною будь-якої освітньої технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники та інструменти вимірювання результатів діяльності.
ООЖН (Освіта на Основі розвитку Життєвих Навичок) — це освітня технологія, що забезпечує впровадження методики розвитку життєвих навичок. Педагогічну ООЖН-технологію впроваджено у більш як 80 країнах світу. В Україні вона вважається найбільш адекватним підходом у впровадженні обов’язкового шкільного предмета «Основи здоров’я», а також для факультативних курсів профілактичного спрямування. Впровадження ООЖН у навчальні плани шкіл України було оцінено міжнародними експертами як «визначне досягнення». У таблиці нижче наведено основні характеристики успішно апробованої в Україні ООЖН-технології.
| Ознаки ООЖН-технології | |
| Теоретичне і методичне підґрунтя ООЖН-технології |
|
| Досвід успішного впровадження в Україні |
|
| Методи і форми навчання |
Поєднання індивідуальних, групових та фронтальних форм, методів і прийомів, що забезпечують активну участь, партнерську взаємодію суб’єктів навчально-виховного процесу, враховують індивідуальні особливості і стилі навчання, максимально базуються на особистому досвіді учнів. |
| Вимоги до підготовки педагога |
|
| Вимоги до навчально-методичних матеріалів |
|
| Вимоги до організації навчально-виховного процесу |
|
Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.
|
Пасивні методи — це навчання, у процесі якого вчитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам вчителя. |
||
Зв’язок педагога з учнями здійснюється за допомогою опитувань, самостійних, контрольних робіт, тестів тощо.
.png)
Хоч з огляду на ефективність засвоєння навчального матеріалу пасивні методи є малоефективними, однак вони мають деякі плюси: відносно проста підготовка до заняття з боку вчителя, можливість викладу великого обсягу навчального матеріалу за обмежений час, можливість працювати з великою аудиторією.
|
Активні методи — це навчання, в процесі якого учні та вчитель взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи передбачають авторитарний стиль взаємодії, то активні переважно акцентують на демократичному стилі. |
||
.png)
|
Інтерактивні методи — форма навчання, в процесі якого учні та вчитель перебувають у процесі динамічної групової взаємодії. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель — учень, учень — учень. При цьому вчитель і учень — рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. |
||
Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.
.png)
На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не тільки з вчителем, а й один з одним, на переважання активності учнів у процесі навчання. Роль вчителя під час інтерактивних занять зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей заняття.
Науковцями і практиками визнано, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найбільш ефективними, якщо в навчально-виховному процесі використовуються інтерактивні форми і методи.
За допомогою інтерактивних технологій учні мають можливість:
|
Дослідження, проведені Національним тренінговим центром США у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».
.png)
Піраміда навчання
Найменші результати досягаються за умов пасивного навчання (лекція — 5 %, читання — 10 %, зорове й слухове сприйняття — 20 %, демонстрація — 30 %), а найбільші — інтерактивного (групова дискусія — 50 %, практичні вправи — 75 %, навчання інших або негайне застосування знань — 90 %). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть дещо різнитися, однак загальна тенденція зберігається.
Список використаних джерел
- Навички заради здоров’я. Навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я. — К.: ВООЗ, 2004.
- Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.— К.: Алатон, 2017. — 376 с. https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.
- Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. — К.: Генеза, 2005. — 80 с.
- Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.
- Воронцова Т. В. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2013. — 260 с. http://autta.org.ua/files/resources/pos_dlya_vch_5_kl_ukr.pdf.
- Фрейре П. Педагогіка пригноблених / Пауло Фрейре. — 2003. — 168 с.
- Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. — 2016. http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.
- Принцип «Рівний — рівному» // http://www.y-peer.kg/peer.
- Критерии программ «Равный — равному» по профилактике ВИЧ-инфекции и продвижению идеи здорового образа жизни среди молодежи Российской Федерации: руководство для практиков. — [РФ]: Y-PEER, 2010.